﻿Третє послання Івана.
1.
Старець. Улюбленому Гаєві, якого я люблю в істині. 
Любий брате, я молюся, щоб ти був здоровий і щоб процвітав у всьому, як процвітає твоя душа. 
Бо я неймовірно зрадів, коли брати прийшли й засвідчили про твою вірність істині, як ти ходиш в істині. 
Я не маю більшої радості, ніж чути, що мої діти живуть в істині. 
Любий, ти показуєш вірність в усьому, що б ти не робив для братів, навіть якщо вони незнайомі. 
Вони засвідчили про твою любов перед церквою, і добре зробиш, якщо відправиш їх у дорогу так, як до вподоби Богові. 
Бо вони пішли заради імені Ісуса, не взявши нічого від язичників. 
Тож ми повинні допомагати таким, як вони, щоб бути співпрацівниками істини. 
Я написав щось церкві, але Діотреф, прагнучи мати першість, не приймає нас. 
Тому, коли я прийду, нагадаю діла, які він робить, обмовляючи нас лихими словами. Та й на цьому не зупиняється: сам братів не приймає, і тих, хто хоче приймати, зупиняє та виганяє з церкви. 
Любий, не наслідуй зла, але наслідуй добро. Той, хто робить добро, є від Бога, а той, хто робить зло, не бачив Бога. 
Деметріос від усіх отримав добре свідчення, навіть від істини. І ми також свідчимо, і ти знаєш, що наше свідчення істинне. 
Я мав би багато чого тобі написати, але не хочу чорнилом і пером. 
Я сподіваюся скоро відвідати тебе, і ми поговоримо віч-на-віч. 
Мир тобі! Друзі вітають тебе. Привітай там поіменно кожного з друзів.
