﻿Послання Якова.
1.
Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа. Дванадцятьом племенам, які в розсіянні. Вітання! 
Брати мої, вважайте за велику радість, коли ви проходите через різні випробування, 
знаючи, що випробування вашої віри веде до стійкості. 
А стійкість нехай має досконалу дію, щоб ви стали довершеними й бездоганними, без жодного недоліку. 
Якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить її в Бога, Який усім дарує щедро й без докору, і буде йому дано. 
Але нехай просить із вірою, анітрохи не вагаючись, бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, яку женуть і підіймають вітри. 
Нехай така людина навіть не думає, що вона отримає щось від Господа. 
Це людина двоєдушна, невизначена в усіх своїх шляхах. 
Нехай незаможний брат хвалиться своїм звеличенням, 
а багатий – своїм приниженням, бо він промине, наче польова квітка. 
Адже сходить палюче сонце, висушує рослину, її квітка опадає, і краса її обличчя зникає. Ось так і багатий загине у своїх починаннях. 
Блаженна людина, яка вистоює спокусу, бо, здобувши схвалення, вона отримає вінець життя, який Бог обіцяв тим, хто Його любить. 
Нехай ніхто під час спокуси не каже: «Я спокушений Богом». Адже Бог не може бути спокушений злом, і Він нікого не спокушає. 
Кожен спокушається, коли його зваблює й захоплює власне бажання. 
Бажання, коли зачне, породжує гріх, а гріх, коли дозріє, породжує смерть. 
Любі мої брати, не вводьте себе в оману! 
Кожен добрий дарунок і кожен досконалий дар походить згори, спускаючись від Отця світла, в Якому немає ні зміни, ні тіні переміни. 
За Своєю волею Він породив нас Словом істини, щоб ми стали наче першим плодом серед Його творінь. 
Любі мої брати, знайте: кожна людина повинна бути швидкою до слухання, повільною до говоріння та повільною до гніву. 
Бо гнів людський не виконує Божої праведності. 
Тому, відкинувши всяку нечистоту й рештки злоби, прийміть із лагідністю насаджене у вас Слово, яке може врятувати ваші душі. 
Тож будьте виконавцями Слова, а не тільки слухачами, які обманюють самих себе. 
Бо якщо хтось є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає своє обличчя в дзеркалі: 
вона побачила себе, відійшла й відразу ж забула, як виглядає. 
А хто вдивляється в досконалий Закон свободи й перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла. Він буде блаженний у своїй діяльності. 
Якщо хтось думає, що він побожний, але не приборкує свого язика, обманюючи своє серце, то його побожність нічого не варта. 
Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем – це відвідування сиріт і вдів у їхньому горі та зберігання себе чистим від світу. 
