﻿1 Коринфян.
14.
Прагніть любові, ревно бажайте духовних дарів, а особливо пророкування. 
Адже той, хто говорить іншою мовою, говорить не до людей, а до Бога, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємниці. 
А той, хто пророкує, говорить до людей для збудування, підбадьорення та втіхи. 
Той, хто говорить мовою, збудовує самого себе, а той, хто пророкує, збудовує церкву. 
Я бажав би, щоб усі з вас говорили іншими мовами, але більше – щоб пророкували. Той, хто пророкує, більший за того, хто говорить іншими мовами, хіба що хтось перекладає, щоб церква отримала духовне збудування. 
Тепер, брати, якщо я прийду до вас, говорячи іншими мовами, чим принесу вам користь, якщо не говоритиму через одкровення, або через пізнання, або через пророцтво, або через повчання? 
Бо й неживі предмети, що мають звучання, – чи то сопілка, чи то арфа, – якщо не видають різних звуків, то як хтось дізнається, що на них грається? 
Адже якщо сурма видасть невиразний звук, то хто готуватиметься до бою? 
Так само й ви: якщо язиком скажете незрозуміле слово, то як вас хтось зрозуміє? Будете говорити на вітер. 
Звісно, у світі є багато всяких мов, і жодна з них не є беззмістовною. 
Тож якщо я не розумію значення тієї мови, то буду чужинцем для того, хто говорить, а він буде чужинцем для мене. 
Так само й ви: якщо вже сповнені ревності щодо духовних дарів, то намагайтеся мати їх вдосталь для збудування церкви. 
Тому той, хто говорить іншою мовою, нехай молиться, щоб умів її перекласти. 
Адже якщо я молюся іншою мовою, то мій дух молиться, а розум безплідний. 
Що ж мені робити? Я молитимуся духом, але молитимуся й розумом, також я співатиму духом, але співатиму й розумом. 
Адже якщо ти дякуєш лише духом, то хіба може на твої слова подяки казати «амінь» той, хто не розуміє, що ти кажеш? 
Ти добре дякуєш, але інший не збудується. 
Я дякую Богові за те, що розмовляю мовами більше, ніж усі ви, 
але в церкві краще скажу п’ять слів власним розумом, щоб навчити інших, аніж тисячу слів іншими мовами. 
Брати, не будьте дітьми в думках! Навпаки, будьте немовлятами щодо зла, а в думках будьте дорослими. 
У Законі написано: «Іншими мовами та через інші вуста буду промовляти до цього народу, але й тоді не послухають, – каже Господь». 
Отже, мови – це знак не для віруючих, а для невіруючих. Пророцтво ж не для невіруючих, а для віруючих. 
Тож коли вся церква збереться разом і всі говоритимуть іншими мовами, але зайдуть прості люди або невіруючі, хіба вони не назвуть вас божевільними? 
Проте якщо ви всі пророкуватимете й зайде хтось невіруючий або недосвідчений, то всі його викриватимуть та осуджуватимуть. 
Тоді виявляться таємниці його серця, а він впаде ниць та поклониться Богу, кажучи: «І справді, між вами Бог!» 
Як же тоді бути, брати? Коли збираєтесь разом і в кожного з вас є псалом, повчання, одкровення, мова, переклад, – нехай усе буде на збудування церкви. 
Якщо хтось говорить іншою мовою, то нехай по черзі говорять двоє, щонайбільше троє, а один перекладає. 
А якщо немає перекладача, то такі нехай мовчать у церкві та говорять до себе та до Бога. 
Нехай двоє або троє пророків говорять, а всі інші розмірковують. 
Якщо ж іншому, який сидить, прийшло одкровення, то перший нехай мовчить. 
Адже всі ви можете пророкувати по черзі, щоб усі навчалися та втішалися. 
І духи пророків підкорюються пророкам, 
адже Бог – Бог не безладу, а миру. Як і в усіх церквах святих, 
жінки повинні мовчати в церкві, адже їм не дозволено говорити, а лише підкорятися, як і говорить Закон. 
Якщо ж вони бажають чогось навчитися, то нехай спитають вдома у своїх чоловіків, адже соромно для жінки говорити в церкві. 
Хіба від вас походить Боже Слово? Чи лише вас досягнуло? 
Якщо хтось думає, що він пророк або духовно наділений, то нехай зрозуміє, що те, про що я пишу вам, – це заповідь Господа. 
А коли хтось цього не визнає, то і його не визнають. 
Отже, брати мої, ревно бажайте пророкувати та не забороняйте інших мов. 
Нехай усе буде пристойно й організовано. 
