﻿Дії Апостолів.
9.
Савл, ще дихаючи погрозою вбивства та злобою на учнів Господа, пішов до первосвященника 
та попросив у нього листи до синагог Дамаска, щоб він міг арештовувати й приводити до Єрусалима послідовників Шляху, як чоловіків, так і жінок. 
Коли він вже наближався до Дамаска, раптом засяяло світло з неба навколо нього. 
Він упав на землю й почув голос: ―Савле! Савле! Чому ти переслідуєш Мене? 
Він спитав: ―Хто Ти, Господи? Ісус відповів: ―Я Ісус, Якого ти переслідуєш. Тяжко тобі бити ногою колючку! 
Налякавшись, він із трепетом сказав: ―Господи, що хочеш, щоб я робив? Господь сказав: ―Підведися та йди до міста, і там скажуть тобі, що треба робити. 
Люди, які подорожували разом із ним, стояли онімілі: вони чули голос, але нікого не бачили. 
Савл підвівся із землі, і хоча очі були розплющені, нічого не бачив. Тому його взяли за руки й привели в Дамаск. 
Три дні він нічого не бачив, не їв і не пив. 
У Дамаску був учень, на ім’я Ананія. Господь сказав йому у видінні: ―Ананіє! Він відповів: ―Так, Господи! 
Господь сказав йому: ―Встань та йди на вулицю, яка зветься Прямою, і в домі Юди запитай чоловіка з Тарса, на ім’я Савл. Бо ось він зараз молиться 
й у видінні побачив чоловіка, на ім’я Ананія, що увійшов та поклав на нього руки, щоб він знову міг бачити. 
Ананія відповів: ―Господи, я від багатьох людей чув про цього чоловіка, як багато лиха він заподіяв Твоїм святим у Єрусалимі. 
І сюди він прийшов, отримавши повноваження від первосвященників, заарештовувати всіх, хто призиває Твоє ім’я. 
Але Господь сказав йому: ―Іди, бо цей чоловік – знаряддя, обране Мною для того, щоб звістити Моє ім’я язичникам, царям та синам Ізраїлю. 
Я покажу йому, скільки він має вистраждати за Моє ім’я. 
Ананія пішов, зайшов у дім і, поклавши руки на Савла, сказав: «Брате Савле, Господь Ісус, Який з’явився тобі дорогою сюди, надіслав мене до тебе, щоб ти знову міг бачити та був наповнений Святим Духом». 
І вмить немовби луска впала з його очей, він знову міг бачити й, піднявшись, був охрещений. 
Потім він поїв, і до нього повернулися сили. Савл залишився кілька днів разом з учнями в Дамаску 
й одразу почав проповідувати в синагогах, що Ісус – Син Божий. 
Усі, хто його чув, здивовано казали: «Хіба це не той, хто знищував у Єрусалимі тих, що призивали це ім’я, і сюди він прийшов, щоб їх зв’язати та привести до первосвященників?» 
А Савл усе більше зміцнювався й бентежив юдеїв, що жили в Дамаску, доводячи, що Ісус є Христос. 
Коли минуло багато днів, юдеї змовилися вбити його. 
Однак Савл дізнався про цю змову. Вони вдень та вночі стежили за воротами, щоб убити його. 
Але учні, узявши його, вночі спустили в кошику по стіні. 
Коли Савл прибув до Єрусалима, то намагався приєднатися до учнів, але вони боялися й не вірили, що він теж учень. 
Тоді Варнава взяв його, привів до апостолів та розповів їм, як у дорозі Савл побачив Господа, і як Він говорив до нього, і як у Дамаску він сміливо проповідував в ім’я Ісуса. 
І Савл залишився з ними, вільно виходячи та входячи в Єрусалим. Він сміливо проповідував в ім’я Господа, 
говорив та сперечався з грекомовними юдеями, і вони намагалися вбити його. 
Коли брати довідалися про це, то вивели його до Кесарії, а потім доправили до Тарса. 
Церква у всій Юдеї, Галілеї та Самарії мала спокій, зміцнювалась, ходила в страху Господньому й, отримуючи втіху Святого Духа, зростала. 
Петро, проходячи через усі міста, прийшов до святих, які мешкали в Лідді. 
Там знайшов чоловіка, на ім’я Еней, який уже вісім років лежав у ліжку, адже був паралізований. 
Петро промовив до нього: «Енею, Ісус Христос зцілює тебе, підведись і збери своє ліжко». І вмить той піднявся. 
Усі жителі Лідди та Сарона, які побачили його, навернулися до Господа. 
У Яффі була одна учениця, на ім’я Тавіта (що перекладається як «сарна»). Її життя завжди було повне добрих вчинків та милостинь, які вона робила. 
Саме в той час вона захворіла й померла. Її обмили та поклали у верхню кімнату. 
Оскільки Лідда знаходиться близько до Яффи, учні, почувши, що Петро знаходиться там, надіслали до нього двох чоловіків просити його: «Прийди до нас скоріше!» 
Петро пішов разом із ними й, коли прийшов, його повели у верхню кімнату. Усі вдови зібралися біля нього, вони плакали й показували сорочки та іншу одежу, яку Тавіта робила, коли була разом із ними. 
Петро вивів усіх із кімнати, став на коліна та помолився. Потім, повернувшись до тіла померлої, сказав: «Тавіто, встань!» Вона розплющила очі й, побачивши Петра, сіла. 
Він, узявши її за руку, допоміг їй піднятися. Потім, покликавши святих та вдів, представив її живою. 
Про це стало відомо у всій Яффі, і багато людей увірувало в Господа. 
Петро ж перебував у Яффі ще багато днів у Симона, який обробляв шкіру. 
