﻿Луки.
20.
Одного дня, коли Ісус навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини 
й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу? 
Ісус сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені: 
Іванове хрещення було з Неба чи від людей? 
Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?» 
Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком. 
Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно. 
Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю. 
І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час. 
Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим. 
Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим. 
Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з виноградника. 
Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю до них мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!» 
Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!» 
Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника? 
Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так! 
Але Ісус, подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»? 
Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений. 
Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити Ісуса, але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу. 
І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника. 
Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху. 
Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні? 
Зрозумівши їхню хитрість, Ісус сказав їм: 
―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря! 
Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже! 
Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли. 
Тоді підійшли до Ісуса деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння з мертвих, і запитали Його: 
―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові». 
Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним. 
Потім другий 
і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе. 
Після всіх померла й жінка. 
Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину. 
Ісус відповів їм: ―Люди цього віку одружуються та виходять заміж. 
Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж. 
І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння. 
А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова. 
Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі! 
Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав! 
І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання. 
Потім Ісус запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида? 
Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене, 
доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“». 
Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином? 
Коли весь народ слухав, Ісус промовив до учнів: 
«Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах. 
Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання». 
