﻿Луки.
2.
У ті дні вийшов наказ від Кесаря Августа зробити перепис усього населення. 
Це був перший перепис за правління Квірінія Сирією. 
І всі пішли записатися, кожний до свого міста. 
Пішов також і Йосиф із Галілеї, з міста Назарета, в Юдею, у місто Давида, що зветься Віфлеєм, бо він походив із дому та роду Давида. 
Він пішов записатися разом із Марією, своєю нареченою, що була вагітна. 
І сталося так, що коли вони були там, настав їй час народити. 
І народила вона Сина, свого Первістка, і сповила Його, і поклала в ясла, бо не було для них місця в гостьовій кімнаті. 
Були ж у тій місцевості пастухи, які стояли в полі й охороняли вночі свою отару. 
Аж ось ангел Господа з’явився біля них, і слава Господня засіяла навколо, і великий страх охопив їх. 
І промовив до них ангел: «Не бійтеся! Я приніс вам добру звістку, яка буде великою радістю для всього народу! 
Сьогодні в місті Давида народився вам Спаситель – Христос Господь! 
І ось вам знак: знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах». 
І раптом разом з ангелом з’явилося численне небесне військо, яке прославляло Бога, кажучи: 
«Слава Богу на небесах, а на землі мир людям, в яких перебуває Його добра воля!» 
Коли ангели повернулися на небо, пастухи почали говорити один одному: «Ходімо до Віфлеєма й побачимо, що там сталося, про що Господь сповістив нас». 
І пішли вони швидко до Віфлеєма й знайшли Марію, Йосифа й Немовля, покладене в ясла. 
Побачивши їх, вони розповіли все, що їм було сказано про Цю Дитину. 
Усі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали пастухи про Нього. 
Марія ж зберігала всі ці слова у своєму серці та роздумувала над ними. 
І повернулись пастухи, прославляючи та вихваляючи Бога за все те, що почули й побачили, і за те, що все було так, як їм було сказано. 
Восьмого дня, коли настав час обрізати Дитя, назвали Його Ісус – саме так, як оголосив ангел ще до Його зачаття в утробі. 
І коли, за Законом Мойсея, закінчилися дні очищення, принесли Його до Єрусалима, щоб представити перед Господом, 
як написано в Законі Господа: «Кожен первісток чоловічої статі має бути посвячений Господу». 
За Законом Господа вони мали також принести жертву: «Дві горлиці або двох молодих голубів». 
Був тоді в Єрусалимі чоловік, на ім’я Симеон. Він був чоловіком праведним та благочестивим, чекав на утіху Ізраїлю, і Дух Святий був на ньому. 
І було відкрито йому Духом Святим, що він не бачитиме смерті, поки не побачить Христа Господнього. 
Керований Духом, він прийшов у Храм, і коли батьки принесли Дитину Ісуса, щоб зробити з Ним за звичаєм Закону, 
він узяв Його на руки, благословив Бога та промовив: 
«А зараз, Владико, відпусти раба Твого з миром, за словом Твоїм, 
бо побачили очі мої спасіння Твоє, 
яке Ти приготував перед обличчям усіх народів, 
світло одкровення для язичників і славу народу Твого Ізраїлю». 
Батько та мати Ісуса дивувалися сказаному про Нього. 
Симеон же благословив їх та сказав Марії, матері Його: «Ось Цей призначений для падіння й піднесення багатьох в Ізраїлі, Він буде знаком протиріччя, 
так що думки багатьох сердець розкриються. І навіть душу твою пройме меч». 
Була там і пророчиця Анна, дочка Фануїла, з роду Ашера; вона дожила до глибокої старості. Зі своїм чоловіком вона прожила сім років від одруження, 
а потім стала вдовою, їй було вісімдесят чотири роки. Вона не відходила від Храму, постом та молитвою служила вдень і вночі. 
Прийшовши в той час, вона прославляла Бога і всім, хто чекав на визволення Єрусалима, говорила про Нього. 
І коли виконали все згідно із Законом Господа, повернулися до Галілеї, до свого міста Назарета. 
Дитина ж росла та зміцнювалась, сповнюючись мудрістю, і благодать Божа була на Ній. 
Кожного року батьки Ісуса ходили до Єрусалима на свято Пасхи. 
Коли виповнилося Йому дванадцять років, Він, за звичаєм, пішов разом із ними. 
Коли ж закінчилися дні свята і всі поверталися додому, Хлопчик Ісус залишився в Єрусалимі, а батьки Його не знали про це. 
Вони думали, що Він іде разом з іншими. Пройшовши день дороги, вони почали шукати Його серед родичів та знайомих. 
І, не знайшовши, повернулися до Єрусалима шукати Його. 
Через три дні знайшли Його в Храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх та розпитував. 
Усі, хто Його чув, дивувалися Його розуму та відповідям. 
Побачивши Його, вони здивувались, і мати промовила до Нього: ―Дитино, чому Ти так вчинив із нами? Ось Твій батько і я з хвилюванням шукали Тебе. 
Але Він відповів їм: ―Чому ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути в тому, що належить Моєму Отцю? 
Але вони не зрозуміли слів, які Він їм сказав. 
Після цього вони повернулися до Назарета, і Він слухався їх. Мати Його зберігала всі ці слова у своєму серці. 
Ісус же зростав мудрістю, ростом і благодаттю у Бога та людей. 
