﻿Псалми.
143.
Псалом Давидів. Благословенний Господь, скеля моя, Що привчає руки мої до битви й пальці мої – до війни. 
Він – милість моя, твердиня моя, пристановище моє й визволитель мій, щит мій, на Нього я надію покладаю; Він підкорює мені народ мій. 
Господи, хто така людина, що Ти знаєш про неї, і син людський, що Ти думаєш про нього? 
Людина – немов подих вітру; дні її – немов тінь, що минає. 
Господи, нахили небеса і зійди, торкнися гір – і вони задимляться. 
Блисни блискавкою й розсій їх, випусти стріли Свої й нажахай їх. 
Простягни руку Твою з висоти, визволи мене й врятуй від великих вод, від рук чужинців, 
що вустами своїми марне промовляють і чия правиця діє неправедно. 
Боже, пісню нову заспіваю Тобі, на лірі десятиструнній Тобі заграю – 
Тому, Хто дає перемогу царям, визволяє Давида, слугу Свого, від лютого меча. 
Визволи мене й врятуй від рук чужинців, що вустами своїми марне промовляють і чия правиця діє неправедно. 
Тоді будуть сини наші немов молоді пагони, що розрослися, а наші доньки – наче різьблені колони майстерно збудованого палацу; 
комори будуть повні різноманітним збіжжям; дрібної худоби нашої будуть тисячі, десятки тисяч на пасовищах наших; 
бики наші будуть витривалими; не буде ні пролому в стіні, ні виходу в полон, ані зойку на вулицях наших. 
Блаженний народ, що так йому ведеться; блаженний народ, чий Бог – Господь! 
