﻿Псалми.
140.
Псалом Давидів. Господи, до Тебе кличу, поспіши до мене! Прислухайся до голосу мого, коли я кличу до Тебе. 
Нехай молитва моя постане як кадіння приємне перед обличчям Твоїм і піднесені долоні мої – як жертвоприношення вечірнє. 
Господи, постав варту біля моїх вуст, стережи двері моїх губ. 
Не дай серцю моєму ухилитися в бік зла, щоб чинити нечестиво разом із беззаконними людьми, що коять гріх; і нехай не скуштую я їхніх насолод. 
Нехай картає мене праведник – це милість; нехай докоряє мені – це приємно, як олія на голову: не відмовиться голова моя від неї. Та все ще молюся я проти злодійства нечестивих: 
Нехай би скинуті були судді їхні з країв скелі, і, може, тоді почули б слова мої, що вони лагідні. 
Як орють землю й розбивають грудки на ній, так розкидані кості наші біля пащі царства смерті. 
Але до Тебе, Господи, Владико, звернені мої очі; у Тобі я притулок знайшов, не покинь напризволяще душі моєї. 
Убережи мене від тенет, що розкинуті для мене, і від сітей беззаконників. 
Нехай впадуть нечестиві у свої ж пастки, поки я мину їх безпечно. 
