﻿Псалми.
103.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич. 
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало; 
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру. 
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню. 
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків! 
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води, 
та від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки. 
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них. 
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі. 
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони, 
напувають усіх звірів польових; там втамовують свою спрагу дикі віслюки. 
При водах тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос. 
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля. 
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі, 
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини. 
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив. 
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах. 
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів. 
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити. 
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові. 
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу. 
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво. 
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора. 
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми. 
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі. 
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі. 
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно. 
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом. 
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох земний. 
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі. 
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм! 
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять. 
Я співатиму Господевіусе життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую. 
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі. 
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя! 
