﻿Псалми.
87.
Пісня. Псалом синів Кореєвих. Керівнику хору. На мотив махалат лаанот. Повчання Гемана-езрахітянина. 
Господи, Боже мого спасіння, вдень я волаю до Тебе, вночі – я перед Тобою. 
Нехай молитва моя дійде до Твого обличчя, схили Твоє вухо до крику мого. 
Бо душа моя наситилася стражданнями й життя моє наблизилося до царства смерті. 
Мене зараховано до тих, хто спускається до прірви; я став як муж, що не має сили. 
Я покинутий між мертвими, немов ті убиті, що лежать у могилі, про яких Ти більше не згадуєш і які відкинуті від руки Твоєї. 
Ти поклав мене в глибоку прірву, у темні закутки безодні. 
Твій гнів тяжіє наді мною, і усіма могутніми хвилями Твоїми Ти пригнітив мене. Села 
Ти віддалив від мене моїх знайомих, зробив мене огидою для них. Мене замкнуто, і я не можу вийти; 
очі мої виснажилися від гніту. Я кликав до Тебе, Господи, щодня, простягав до Тебе свої долоні. 
Хіба Ти твориш чудеса для померлих? Чи духи померлих встануть, щоб славити Тебе? 
Чи буде звіщатися в могилі милість Твоя і вірність Твоя – в безодні Погибелі? 
Хіба серед мороку звіщають чудеса Твої і праведність Твою – у землі забуття? 
Я ж, Господи, волаю до Тебе, із самого ранку моя молитва йде Тобі назустріч. 
Чому, Господи, Ти цураєшся душі моєї, ховаєш обличчя Твоє від мене? 
Від юності своєї я пригнічений і виснажений, знесилився, несучи тягар жахів Твоїх. 
Твоя лють пройшла наді мною, жахи Твої знесилили мене. 
Вони, як вода, оточують мене цілий день, разом облягають мене. 
Ти віддалив від мене приятеля й друга, темні закутки стали моїми знайомими. 
