﻿Псалми.
76.
Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. 
Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене. 
У день скорботи моєї я шукав Володаря; цілу ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи. 
Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. Села. 
Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити. 
Подумав я про дні давноминулі, про роки давні. 
Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується: 
Невже навіки покинув нас Володар і більше не буде прихильним? 
Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на всі наступні покоління? 
Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? Села 
Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив дію правиці Своєї щодо нас». 
Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні. 
Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду. 
Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як наш Бог? 
Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів. 
Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. Села 
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні. 
Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися. 
Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася. 
Шлях Твій пролягав через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно. 
Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона. 
