﻿Псалми.
56.
Керівнику хору. На мотив «Не згуби». Міхтам Давидів, коли він втік від Саула в печеру. 
Помилуй мене, Боже, помилуй мене! Бо в Тобі лише знаходить притулок душа моя і в тіні Твоїх крил сховається, поки лихо мине. 
Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, Який віддячує за мене ворогам моїм. 
Він пошле з небес і врятує мене, посоромить того, хто прагне мене схопити; Села пошле Бог милість Свою й істину. 
Душа моя – посеред левів; лежу я серед тих, що дихають полум’ям, серед синів людських, чиї зуби – списи й стріли, а язики їхні – гострий меч. 
Піднімися понад небесами, Боже; над усією землею – слава Твоя. 
Вони розкинули тенета стопам моїм; понурилася душа моя. Викопали переді мною яму – самі упали в неї! Села 
Серце моє непохитне, Боже, непохитне серце моє! Співати буду й грати! 
Прокинься, славо моя! Прокинься, ліро й арфо! Розбуджу-но я зорю досвітню! 
Прославлю Тебе серед народів, Владико, співатиму Тобі поміж племенами. 
Бо велика аж до небес милість Твоя і аж до хмар – істина Твоя. 
Піднімися понад небесами, Боже; над усією землею – слава Твоя. 
