﻿Псалми.
55.
Керівнику хору. На мотив «Голубка в далекій діброві». Міхтам Давидів, коли филистимляни схопили його в Ґаті. 
Помилуй мене, Боже, бо цькує мене людина, цілий день, нападаючи, тисне на мене. 
Цькують мене супротивники цілий день: багато-бо тих, хто гордовито воює проти мене. 
У день страху я на Тебе покладаю надію. 
Я сподіваюся на Бога, Чиє слово прославляю, на Бога тільки й не боюся: що зробить мені тілесна істота? 
Цілий день мої слова перекручують, усі їхні думки щодо мене – лише зло. 
Вони сперечаються, спостерігають, стежать за моїми кроками, чатують на мою душу. 
Не дай же їм уникнути кари за беззаконня; у гніві, Боже, кинь долілиць народи. 
О, якби полічив Ти мої поневіряння! Збери мої сльози в посудину, – хіба ж вони не у Твоїй книзі? 
Тоді вороги мої обернуться назад, коли я покличу Тебе. Через це дізнаюсь я, що Бог зі мною. 
На Бога, Чиє слово я прославляю, на Господа, Чиє слово я славлю, 
на Бога покладаюсь я, тому не боятимуся: що зробить мені людина? 
На мені, Боже, обітниці, що дав я Тобі, – я виконаю обіцяні Тобі жертви подяки. 
Бо Ти визволив мою душу від смерті, не дав спіткнутися нозі моїй, щоб я ходив перед Богом у світлі життя. 
