﻿Псалми.
41.
Керівнику хору. Повчання синів Кореєвих. 
Як олень лине до потоків води, так душа моя лине до Тебе, Боже. 
Душа моя спрагла Бога, живого Бога. Коли ж прийду я й постану перед Богом? 
Сльози мої були для мене хлібом вдень і вночі, коли говорили мені щодня: «Де твій Бог?» 
Ось про що я згадую, і виливається від туги душа моя: коли проходив я у велелюдній ході, підступаючи до дому Божого із вигуками радості й слави серед святкового натовпу. 
Чому ти сумуєш, душе моя, і чому журишся в мені? Сподівайся на Бога, адже я ще прославлятиму Його – мого Спасителя! 
Боже мій, за Тобою сумує душа моя, тому я згадую про Тебе із землі Йордану, із висот Хермону, з гори Міцар. 
Безодня до безодні кличе шумом Твоїх водоспадів; усі Твої буруни та хвилі пройшли наді мною. 
Удень заповість Господь Своїй милості прийти до мене, а вночі у мене лине Йому пісня, молитва Богові мого життя. 
Скажу-но я Богові, скелі моїй: «Чому Ти забув мене? Чому я ходжу понуро, пригнічений ворогом?» 
У кістках моїх – виснаження; глузують з мене мої супротивники, щодня промовляючи до мене: «Де твій Бог?» 
Чому ти сумуєш, душе моя, і чому журишся в мені? Сподівайся на Бога, адже я ще прославлятиму Його – Спасителя мого й Бога мого. 
