﻿Псалми.
21.
Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. 
Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? Чому Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок? 
Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою. 
Але ж Ти – Святий; Ти, оточений хваліннями Ізраїлю, сидиш на престолі. 
На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх. 
До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися. 
Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу. 
Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою. 
«Він покладався на Господа, тож нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав». 
Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти Тобі ще біля грудей моєї матері. 
На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог. 
Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає. 
Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене. 
Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве. 
Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів. 
Моя життєва сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху. 
Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої. 
Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене. 
Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб. 
А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу. 
Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів. 
Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну душу мою. 
Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе. 
Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля! 
Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього. 
Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться. 
Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші! 
Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів. 
Бо Господеві належить царство, Він править народами. 
Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до смертного пороху й не можуть душу свою зберегти живою. 
Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря. 
Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він. 
